Протези для Поранених Українських Воїнів

Олегу 48 років, він народився в Сніжному Донецької області. Він батько двох синів. Олег — практик карате, володар чорного поясу 1-го дану. З 1 березня 2022 року він служить добровольцем у зоні бойових дій. 1 жовтня 2022 року під час маневру в Святогірську вибухнула міна, внаслідок чого Олег втратив ногу.

Олексію 39 років, він народився в Маріуполі. Він воює з травня 2014 року. Олексій був поранений у Херсонській області біля села Давидів Брід внаслідок мінометного обстрілу 1 жовтня 2022 року.

Максиму 34 роки, він з Межиріча Дніпропетровської області. Проживає в Павлограді з дружиною та донькою і працює на шахті з 2007 року. Максим захоплюється бджільництвом, подорожами, знайомствами з новими людьми та грою у футбол. Він служив в армії у 2015–2016 роках і приєднався до 54-ї механізованої бригади в липні 2021 року, щоб захищати Донбас від російської агресії. Максим втратив кінцівку після того, як наступив на міну 25 вересня 2022 року.

Геннадію 46 років, він народився в Апостоловому Дніпропетровської області. Геннадій — відданий сім’янин, одружений і гордий батько двох дочок. Він приєднався до армії у 2015 році, мотивований захищати Україну. З 2021 року він є активним членом 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Остромадського, де служить на передовій. 11 вересня 2022 року, під час звільнення території біля села Червоне від окупантів, міна вибухнула поруч з Геннадієм, поранивши його.

Олегу 45 років, він з Білгорода-Дністровського Одеської області. Одружений, батько двох синів. Олег — завзятий читач, гімнаст і шахтар. Олег розпочав свою військову кар’єру 3 березня 2015 року, служив у різних підрозділах, зокрема як стрілець для АГС-17 і морпіх. У 2018 році він спеціалізувався на саперних завданнях, що вимагало суворої військової підготовки. 31 жовтня 2022 року Олег потрапив у зону численних мінних пасток, протипіхотних і протитанкових мін, встановлених російськими військами. Протипіхотна міна вибухнула поруч з ним, внаслідок чого він втратив ногу.

Роману 33 роки. Він народився в Рівненській області та виріс у згуртованій родині з старшим братом. Роман жив і працював у Києві до повномасштабного вторгнення. Він — запалений фанат футболу, захоплюється лижами та подорожами. У березні 2022 року Романа мобілізували служити у інженерно-саперні війська. Він отримав поранення під час виконання завдання в селі Нестерянка на Запоріжжі.

Вадиму 47 років, він проживає в Києві. У 2001 році він закінчив Горлівське медичне училище за спеціальністю «стоматологічна техніка». Вадим має сина на ім’я Артур, який є студентом. За останні 5 років Вадим подорожував до кількох країн, зокрема Ізраїлю, Білорусі, Естонії, Польщі та Чехії. Наразі Вадим служить у Збройних силах України.

Ігорю 58 років, він мешкає у Львові, батько двох дочок віком 33 і 27 років, захоплюється спортом, зокрема дзюдо та карате. Ігор став добровольцем для захисту України під час російського вторгнення, але отримав поранення біля Авдіївки. Попри травму, Ігор рішуче налаштований повернутися на поле бою з сучасними протезами, щоб продовжити боротьбу за перемогу України разом з іншими солдатами.

Олександру 24 роки, він — український солдат з Житомирської області, який активно боровся за свободу своєї країни з 2019 року. Він захищав Одесу під час російського вторгнення та відіграв важливу роль у визволенні Херсонської області. Попри втрату кінцівки під час бою, він планує повернутися в Україну після отримання протезування та реабілітації в Нью-Йорку, щоб продовжити боротьбу.

Владиславу 39 років, до того як стати добровольцем для захисту України у березні 2022 року, працював учителем. Він отримав поранення під час розмінування території в Херсонській області 9 жовтня 2022 року, що призвело до травматичної ампутації обох нижніх кінцівок. Наразі він проходить реабілітацію і рішуче налаштований продовжувати захищати Україну. Невідступна відданість та рішучість Владислава продовжувати боротьбу є натхненням, і він заслуговує на нашу найвищу повагу.

Олегу 50 років. Він народився в селі Івча Вінницької області та проживав в Азербайджані та Польщі. Олег — гордий батько 23-річного сина. З 1990 по 2008 рік служив у Спеціальних силах морської піхоти. Він став добровольцем на фронт 24 лютого 2022 року. Олег втратив кінцівку внаслідок вибуху російської міни під час бойового завдання біля Давидова Броду. Олег захоплюється риболовлею та подорожами.

Павлу 48 років, він закінчив Київський електромеханічний коледж. Після служби в армії в 1990-х роках працював у складській логістиці до початку повномасштабної війни в 2022 році. Спочатку Павло служив у невійськовій бригаді, а потім перевівся до 57-ї бригади, де отримав поранення від міни в серпні 2022 року, що призвело до травматичної ампутації правої стопи та перелому лівої п’ятки. Наразі він проходить лікування і з нетерпінням чекає на протезування та реабілітацію, щоб повернутися на фронт і продовжити боротьбу за Україну разом з 57-ю бригадою.

Артуру 41 рік, він хірург і лейтенант, який добровільно пішов захищати Україну. Служив начальником медичної служби батальйону і брав участь у контрнаступі біля Давидового Броду, де отримав поранення від вибуху міни. В результаті ампутації лівої нижньої кінцівки та численних осколкових поранень, він залишився відданим службі своїй країні. Для продовження своєї роботи хірургом і лікування поранених солдатів та цивільних йому необхідний протез високої якості.

Сергію 49 років, він має ступінь МВА і закінчив Національний університет Києво-Могилянської академії. Він є ветераном Антитерористичної операції (АТО) і служив сержантом у Національній гвардії України. З 24 лютого 2023 року, як частина групи «Маузер» у Спеціалізованій роті батальйону Кульчицького, він брав участь у бойових діях як снайпер, націлюючи і знищуючи російські війська. 13 листопада 2022 року під час успішного штурму позицій приватної військової компанії «Вагнер» поблизу Кремінної, Сергій отримав поранення від вибуху міни, що призвело до втрати третьої частини гомілки та ступні.

Олександр 36 років, родом з села Бондарі Житомирської області. Його улюблені заняття — риболовля та полювання. Олександр має великий досвід служби, брав участь в Антитерористичній операції (АТО). У лютому 2022 року він сміливо повернувся до лав української армії. Під час бойового завдання Олександр наступив на протипіхотну міну, внаслідок чого втратив ліву кінцівку та палець на правій руці.

Сергій, 36 років, родом з Миколаєва, Україна, спочатку пішов з лав Збройних Сил через проблеми зі здоров’ям після поранення у 2019 році. Коли розпочалася повномасштабна війна, його відданість захисту рідної землі призвела до того, що він знову вступив до армії. На жаль, Сергій отримав чергове поранення під час розмінування островів у Херсонській області, наступивши на протипіхотну міну на острові Белогрудий. До війни Сергій вів активний спосіб життя, захоплювався подорожами, велоспортом та танцями, особливо кі-зомба. Попри всі труднощі, він залишається рішучим відновити своє життя та знову займатися улюбленими справами.

Олегу 35 років, він родом з Одеської області. Має значний військовий досвід, і в лютому 2022 року його відданість захисту країни змусила його знову вступити до Збройних Сил України. Під час бойових дій Олег наступив на міну, що призвело до важких травм правої стопи та втрати кінцівки. Незважаючи на труднощі, незламний дух Олега веде його вперед, і його головною метою є повернення до своїх побратимів, озброєним протезами, щоб продовжити боротьбу.

Гавріїл, 26-річний українець з Чернівців, віддав п’ять років служби в армії, перебуваючи в Миколаївській області. Після завершення військової служби він прийняв відважне рішення стати артилерійським каноніром. Гавріїл щасливо одружений і є гордим батьком двохрічної доньки. Він захоплюється риболовлею та подорожами в гори. Під час бойової місії в Херсонській області Гавріїл трагічно втратив свою ліву кінцівку через міну, закладену російськими загарбниками.

Ілля, 23 роки, народився в Хмельницькому. З 2006 по 2017 рік здобував середню освіту, а з 2017 по 2023 рік навчався в Хмельницькому національному університеті, де отримав вищу освіту. З 2018 по 2021 рік служив за контрактом у Збройних Силах України. У 2022 році він добровільно пішов служити у ЗСУ. Ілля отримав поранення 8 грудня 2022 року. Він любить активний відпочинок, водіння автомобіля та риболовлю. Ілля не одружений.

Денису 30 років. Він завжди захоплювався кінематографом та літературою. Родом із Кам’янця-Подільського в Хмельницькій області, його родинні корені пов’язані з історичною фортецею, яка відома по всій Україні. З 2015 року він служить у війську, приєднавшись після закінчення навчання. Денис очолював інженерний підрозділ 36-ї окремої бригади морської піхоти, брав участь в Антитерористичній операції та служив у різних куточках України. Під час повномасштабного російського вторгнення, перебуваючи в Маріуполі, Денис був заступником командира батальйону морської піхоти та отримав поранення під час бою.

Сергію 24 роки, він народився в Хмельницькому. До служби в армії працював водієм-кур’єром та охоронцем. Сергій любить футбол, риболовлю, велоспорт і смачну їжу в компанії друзів. Його військовий шлях розпочався ще в школі, коли він навчався в ліцеї з військовим ухилом. Після чотирьох років навчання він підписав контракт із Збройними Силами України та служив у охоронній роте. Сергій брав участь в Антитерористичній операції в 2019-2021 роках. Після короткого часу в охоронній компанії “Тигр”, він знову приєднався до армії 21 квітня 2022 року, ставши частиною 19-ї окремої мотострілецької бригади. Через вісім місяців, 8 грудня 2022 року, поблизу Кремінної, він отримав поранення.

Івану 35 років, він народився в селі Торговиця на Івано-Франківщині, в Городенківському районі. Після завершення навчання в школі він здобув професію з ремонту автомобілів і успішно працював у цій сфері до початку повномасштабного вторгнення. Іван мав плани відкрити власний бізнес і сподівався реалізувати свою мрію після закінчення війни. Однак, добровільно приєднавшись до Збройних Сил України, він був зарахований до інженерних військ. Іван отримав поранення в лютому 2023 року в польових умовах поблизу Снігурівки. Він має намір повернутися до служби якнайшвидше після реабілітації.

Сергію 31 рік. Він розпочав свою кар’єру DJ, коли йому було 13 років, і продовжував її до 2014 року. Протягом свого життя він мав різні професії та дипломи, зокрема працював дизайнером капелюхів. У 2014 році Сергій почав працювати як волонтер, допомагаючи Україні в боротьбі проти російського вторгнення. У 2016 році він вступив до Збройних Сил України як фахівець з протиповітряної оборони. Прослуживши півтора року, він перевівся до розвідбату, де служив ще три з половиною роки. У 2021 році Сергій залишив армію. Але з початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році він знову приєднався до армії як снайпер 10 березня 2022 року. 13 серпня 2022 року він отримав поранення поблизу Донецького аеропорту біля Авдіївки. Після цього він був доставлений до лікарні, де проходив лікування до того, як потрапив до США.

Євгену 40 років. Він народився в Нікополі, а до початку війни жив в Ірпіні. Наразі Євген розлучений, його донька Христина живе з ним і готується розпочати навчання в університеті. До війни він працював інженером, спеціалізуючись на системах безпеки, а також захоплювався бігом, лісом та плаванням. Коли розпочався конфлікт, Євген вступив до армії, пройшов підготовку та став частиною 81-ї аеромобільної бригади. 28 січня 2023 року він отримав поранення поблизу Кремінної.

Тарасу 45 років, він народився в Тернополі, Україна. Він з відзнакою закінчив юридичний факультет у 2002 році, а в 2005 отримав магістерський ступінь з фінансів. Пізніше він розширив свої знання, здобувши магістерський диплом з управління соціальним розвитком. Тарас мав різноманітний кар’єрний шлях, працюючи радником народного депутата, підприємцем і адміністратором на районному рівні. Як відданий державний службовець, він успішно працював депутатом Верховної Ради України, заступником голови обласної адміністрації та директором у енергетичному секторі. Під час мобілізації Тарас служив старшим розвідником-снайпером. Він відданий чоловік і батько чотирьох дітей.

Сергію 42 роки, він народився в Тернополі. Нещодавно він одружився. В цивільному житті працював за кордоном у Польщі, обслуговуючи технологічні процеси. Після початку повномасштабної війни він добровільно вступив до Сил територіальної оборони. 17 червня 2022 року він отримав поранення в ногу і відкритий перелом руки через обстріл танком поблизу Світлодарської ТЕС. 15 червня 2023 року, під час контрпартизанських операцій на півдні Запоріжжя, він втратив ліву кінцівку через вибух протипіхотної міни. 15 вересня 2023 року йому було вручено державну нагороду “За мужність” ІІІ ступеня.

Володимирю 41 рік, він був цивільною особою до початку повномасштабної інвазії Росії в Україну. Він гордий батько трьох синів. Старший син служить у Збройних Силах України. Володимир має намір залишитися в армії як водій.

Віктор народився та виріс у Харкові. В Збройних Силах України з 20 вересня 2022 року, служить у механізованій бригаді, фактично — штурмовій бригаді. Він є командиром взводу/командиром штурмової групи. Віктор був поранений у Запорізькій області, біля селища Прийтне. До війни мав власну маленьку компанію, яка займалась виробництвом та продажем комплектів наклейок для мотоциклів, орієнтуючись на іноземний ринок. Віктор захоплюється астрономією з дитинства, а також читає науково-популярні книги з антропології, лінгвістики, точних наук, боністики, займається різними видами спорту, походами, катанням на мотоциклі та подорожами. Його батьки до війни жили та все ще проживають у Харкові.

Родом з Нововолинська, Волинська область, розпочав свою службу в Криму, у Севастополі, у 2013 році. У квітні 2014 року він переїхав до Одеси для продовження служби. З 2016 року він бере участь в АТО. Повномасштабну війну зустрів в Одесі. Учасник контрнаступу на Херсонщині. 19 вересня 2022 року він отримав поранення внаслідок авіаудару. Через численні осколкові поранення йому була проведена ампутація.

Геннадій, родом з Макіївки, Донецька область. З 2014 року живе з родиною в Києві. Має двоє дітей: сина — студента 20 років і доньку — студентку 23 років. До війни займався підприємництвом, керував будівельною бригадою. Пішов на війну з 24 лютого 2022 року. Спочатку служив у Київському ТРО, потім у 1-й Богу́нській бригаді спецпризначення, з вересня 2022 року — служба в Силах Спеціальних Операцій (СОС). Отримав поранення 31 липня 2023 року в Запорізькій області, поблизу села Роботине, під час мінометного обстрілу. Після протезування Геннадій активно займається спортом, відвідує тренажерний зал, грає в гольф і став членом футбольного клубу “Шахтар”.

Народився в Кривому Розі. До війни працював механіком на гірничо-збагачувальному комбінаті. На службі з 1 вересня 2022 року. Служив у 129-й бригаді, 7-му окремому батальйоні “АРЕЙ”. Був поранений в районі села Старомайорське, Донецька область.

Родіон, 37 років, білорус. Брав участь в АТО/ООС. З перших днів повномасштабного вторгнення повернувся в Україну, щоб протистояти російським силам. Як член Білоруського добровольчого корпусу, брав участь у боях на всіх ділянках фронту, починаючи з Київської компанії. 23 січня 2023 року, після успішного рейду на лівому березі Дніпра поблизу Нової Каховки, під час виходу з знищеної ворожої бази Родіон отримав мінно-вибухову травму від ПФМ-1. Внаслідок цього була ампутована передня частина його правої стопи. У травні того ж року завдяки нашим протезам Родіон взяв участь у контрнаступі під Запоріжжям. Він продовжує служити.

Вадим народився в Нікополі. Він розпочав свою військову службу у 2015 році в 93-й бригаді як старший розвідник, і служить до тепер, хоча змінив підрозділ. Наразі Вадим служить у 108-й бригаді, 100-му батальйоні ТРО у Запорізькому секторі, де і отримав поранення.

Микола, 26 років, солдат з Івано-Франківська. До війни працював цифровим дизайнером та програмістом, не служив в армії. Жив у Польщі, але коли розпочалась війна, повернувся, щоб захищати Україну. Микола служив в Міжнародному легіоні як піхотинець та перекладач. Під час евакуації на Луганщині він потрапив на протипіхотну міну. Наразі він отримує лікування в Польщі.

Андрій, 31 рік, народився в Києві, не одружений. У цивільному житті працював головним шеф-кухарем у різних ресторанах України, мав власний заклад. Любить подорожувати та їздити на мотоциклі. Після початку повномасштабного вторгнення він добровільно вступив до Територіальної оборони. Його підрозділ утримував ворога на підступах до Києва, а після навчань взяв участь у деокупації Харківщини. Андрій отримав поранення 30 березня 2023 року в лісах поблизу Кременної. Він планує повернутися на службу до Збройних Сил України.

Олексій, 27 років, народився в Харкові. До початку повномасштабного вторгнення жив у Києві, працював фрілансером у сфері ІТ. Олексій приєднався до лав Збройних Сил України як радіотелефоніст у 2022 році. Він отримав поранення 24 січня 2023 року.

Віктор, 51 рік, провідний агроном із Харківської області. Його підрозділ неодноразово вигравав Лігу Чемпіонів агробізнесу Kernel. Віктор служить у Збройних Силах України з 26 лютого 2022 року. У травні 2022 року він отримав поранення в Херсонському секторі. Після лікування та реабілітації повернувся до своєї попередньої роботи як ветеран. Сьогодні продовжує успішно розвивати сільське господарство та надихає своїх колег.

Мене звати Іван. Мені 32 роки. Родом з Києва, до травми працював системним адміністратором у банку. Маю мотоцикл, катаюся на сноуборді та вейкборді, люблю ходити в гори. Отримав поранення на Харківщині

Він родом із села Хащувате, що на Кропивниччині. Сьогодні бокс займає значну частину мого часу. Я перший боксер з вуглецевою стопою. Я тренуюся щодня і роблю все можливе, щоб мої бої збирали велику кількість глядачів. Я також запускаю стартап для виробництва власного запатентованого фізичного продукту. Раніше я займався мотогонками, професійним картингом SWS, бігом, підприємницькою діяльністю та багатьма іншими видами спорту. Я постійно розвиваюсь і прагну більшого. Я веган, харчуюся виключно рослинною їжею. Маю великі цілі. Навчався у звичайній школі в селі Хащувате, а потім в НТУ.

Руслану 31 рік. Народився в Дніпропетровській області. Працював у сфері оптової торгівлі овочами. До армії пішов на початку війни, південний напрямок. Втратив праву ногу.