Протези надають людям можливість повернути собі незалежність і самостійність, дозволяючи їм повернутися до повсякденного життя і стати активними членами своєї спільноти знову. В Kind Deeds, ми розуміємо глибокий вплив, якe протезування може мати на життя людини. Тому ми прагнемо забезпечити безкоштовні протезні пристрої та реабілітаційні послуги для поранених українських військових.
Допомігши одному, ми допомогаємо спільності
Микола, 26-річний солдат з Івано-Франківська. Він був дизайнером та програмістом і ніколи не служив у армії до повномаштабного вторгнення. Перед початком повномаштабного вторгення жив у Польщі, але повернувся, щоб захистити Україну. Микола служив у Міжнародному Легіоні як піхотинець та перекладач. Він наступив на протипіхотну міну в Луганській області під час ексфільтрації. Зараз він проходить лікування в Польщі.
Андрій народився в Києві, йому 31 рік і він не одружений. В цивільному житті він працював головним шеф-кухарем в різних ресторанах в Україні, навіть мав свій власний заклад. Він любить подорожувати та їздити на мотоциклах. Після повномасштабного вторгнення він вступив до лав Територіальних оборонних сил як волонтер. Його підрозділ стримував ворожі сили на підходах до Києва, а після навчання вони брали участь у деокупації Харківської області. Андрій був поранений 30 березня 2023 року в лісах поблизу Кременни. Він планує повернутися до служби в Збройних Силах України.
Олексій, 27 років народився в Харкові. Перед початком повномаштабного вторгнення проживав в Києві. Він працював фрілансером в області ІТ. Олексій доєднався радіотелефоністом до лав ЗСУ у 2022 році. Олексія було поранено 24 січня 2023 року.
Антон, 35 років. Під час бою за Лисичанськ, Антон допоміг врятувати іншого пораненого військового з поле бою. Антон отримав вибух міни і, як наслідок, втратив праву кінцівку.
Віктор – 23 роки. Він народився у Донецькій області. Віктор працював у вугільній шахті, перш ніж вирушити на фронт. Він вступив до лав Збройних Сил України навесні 2022 року. Під час битви в Мар’янці його поранили. Отримавши травму від міни, Віктор втратив ліву кінцівку.
Микола – 30 років. Народився в Білопілля, Сумській області. Він є українським чемпіоном з легкої атлетики. Микола пішов на фронт як доброволець в самому початку повномасштабного вторгнення і брав участь у боях у Лисичанську та Херсоні. 11 жовтня його було поранено, і він втратив ногу.
Роман, 22 роки, захисник Маріуполя. Народився і виріс у Київській області. Роман приєднався до територіальної оборони, як тільки почалася повномасштабне вторгнення, бо хотів захищати свою країну. Пізніше Роман приєднався до полку “Азов” і брав участь у боях під час блокади Маріуполя. В ході виконання одного з завдань його батальйон був атакований “Градом” (багатонавідний реактивний засіб), в результаті чого його було поранено. Роман втратив ногу.
Максим приєднався до армії, коли йому було 19 років і з лютого 2022 року є членом розвідувального підрозділу. Він брав участь у захисті Одеської області та визволенні Херсонської області. Російська міна підірвалася поруч з ним поблизу села Давидів Брід, де він і його підрозділ воювали з російськими загарбниками. У результаті цього вибуху він втратив кінцівку.
Віктор, 25 років, приєднався до 57-ї бригади Збройних Сил у віці 18 років у 2016 році. З лютого 2022 року служить у розвідувальному підрозділі. Брав участь у захисті Одеської області, визволенні Зміїного Острова та воював у Херсонській області. Віктор отримав травму на міні біля села Давидів Брід.
Євген, 48 років зі Слов’янську,Донецька область. Він пишається тим, що є чоловіком і батьком двох синів. З 2017 року,служить в армії і протягом останнього року бореться на передовій. Життя Євгена назавжди змінилося, коли він отримав травму в бою, втративши свою кінцівку внаслідок обстрілу танком поблизу Верхньокам’янського.
Олег – 48 років, народився у Сніжному, Донецька область. Він є батьком двох синів. Олег є практикуючим каратистом і має чорний пояс 1 дану. Він є добровольцем та служить у зоні війни з 1 березня 2022 року. 1 жовтня 2022 року, під час маневру у Святогірську, Олег втратив ногу внаслідок вибуху міни.
Олексій, 39 років, народився в Маріуполі. Він бореться з травня 2014 року. Отримав поранення в Херсонській області поблизу села Давидів Брід в результаті артилерійської обстрілу 1 жовтня 2022 року.
Максим – 34 роки. Народився у Межирічі, Дніпропетровській області. Він живе в Павлограді з дружиною та дочкою і працює на шахті з 2007 року. Максим захоплюється бджільництвом, подорожами, знайомством з новими людьми та грою в футбол. Він служив в армії з 2015 по 2016 рік і приєднався до 54-ї механізованої бригади в липні 2021 року, щоб захищати Батьківщину від російської агресії в Донецьку. Максим втратив кінцівку після того, як наступив на міну 25 вересня 2022 року.
Геннадій, 46 років, народився у Апостоловому, Дніпропетровській області. Геннадій – одружений і є батьком двох дочок. Він приєднався до армії у 2015 році, мотивований захищати Україну. З 2021 року він є активним членом 30-ї окремої механізованої бригади, іменованої на честь князя Костянтина Острозького, де він служить на передовій. 11 вересня 2022 року, коли підрозділ очищав територію поблизу села Червоне від окупантів, поряд з Геннадієм вибухнула міна, травмуючи його.
Олег – 45 років, з Білгород-Дністровського, Одеської області. Олег одружений і є батьком двох синів. Олег – читач, гімнаст та шахтар. Він розпочав свою військову службу 3 березня 2015 року і виконував різноманітні обов’язки, такі як стрілець з ГШГ-17 та член морських піхотинців. У 2018 році він спеціалізувався на саперних роботах, для чого пройшов спеціальне військове навчання. 31 жовтня 2022 року Олег стикнувся з численними міновими пастками, протипіхотними та протитанковими мінами, встановленими російськими військовими. Протипіхотна міна вибухнула поруч з ним, в результаті чого він втратив ногу.
Роман – 33 роки. Він народився в Рівненській області і виріс у родині зі старшим братом. До повного вторгнення, Роман жив і працював у Києві. Він є запальним фанатом футболу, любить лижний спорт і подорожі. У березні 2022 року Роман був призваний на службу до інженерно-саперних військ. Він отримав травму під час виконання місії в селі Нестерянка у Запорізькій області.
Вадим, 47 років, проживає в Києві. Він закінчив Горлівське медичне училище у 2001 році зі спеціалізацією в стоматологічній технології. У Вадима є син Артур, який є студентом. За останні 5 років він відвідав кілька країн, зокрема Ізраїль, Білорусь, Естонію, Польщу та Чехію. В даний час Вадим служить у Збройних Силах України.
Ігор – 58 років. Він мешкає у Львові і є батьком двох дочок віком 33 та 27 років. Він спортивний ентузіаст і захоплюється дзюдо та карате. Ігор добровільно вступив до захисту України під час російського вторгнення, але отримав травму поблизу Авдіївки. Незважаючи на свою травму, Ігор має намір повернутися на поле бою з сучасними протезами, щоб продовжувати боротьбу за перемогу України разом зі своїми товаришами-солдатами.
Олександр, 24-річний український солдат з Житомирської області, активно боровся за свободу своєї країни з 2019 року. Він захищав Одесу під час російського вторгнення і відіграв важливу роль у звільненні Херсонської області. Незважаючи на втрату кінцівки під час бою, він планує повернутися до України після отримання протезів та проходження реабілітації в Нью-Йорку, щоб продовжити боротьбу.
Владислав, 39 років. Перш ніж добровільно вступити на захист України в березні 2022 року як сапер, працював вчителем. Він отримав травму під час розмінування території у Херсонській області 9 жовтня 2022 року, в результаті чого відбулася травматична ампутація обох нижніх кінцівок. Наразі, він знаходиться на стадії реабілітації і має намір продовжувати захищати Україну. Невмируще зобов’язання та рішучість Владислава продовжувати боротьбу є натхненням, і він заслуговує нашої повної шани та захоплення.
Олег – 50 років. Він народився в селі Івча Вінницької області і проживав в Азербайджані та Польщі. Він пишається своїм 23-річним сином. З 1990 по 2008 рік, служив у спеціальних операціях морської піхоти. Олег волонтерив для військових з 24 лютого 2022 року. Він втратив кінцівку в результаті вибуху російської міни під час бойового завдання біля Давидів Брід. Любить рибалку та подорожі.
Павло – 48 років. Закінчив навчання в Київському електромеханічному коледжі. Після проходження військової служби у 1990-х роках, він працював у сфері складської логістики до повномасштабної війни, яка розпочалася в 2022 році. Спочатку Павло був у небойовій бригаді, після чого перейшов до 57-ї бригади, де отримав травми від міни в серпні 2022 року, що призвело до травматичної ампутації його правої ноги та перелому лівого п’яткової кістки. В даний час він отримує лікування і з нетерпінням очікує отримання протеза та реабілітації, щоб повернутися до боротьби за Україну разом з 57-ю бригадою.
Артур – 41 рік. Він є хірургом та лейтенантом, який добровільно вступив на захист України. Він служив начальником медичної служби батальйону та брав участь у контрнаступі в Давидовому Броді, де отримав травму в результаті вибуху міни. Йому була ампутована ліва нижня кінцівка, і він отримав численні поранення від уламків. Незважаючи на це, він залишається присвяченим службі своїй країні і потребує якісного протезу, щоб продовжувати свою роботу як хірург і лікувати поранених солдатів та мирних жителів.
Сергій, 49 років, має ступінь МБА та закінчив Києво-Могилянську академію. Він є ветераном Антитерористичної операції (АТО) і служив сержантом у Національній гвардії України. З 24 лютого 2023 року, як частина групи “Маузер” в Спеціальній роті Кульчицького батальйону, він брав участь у бойових діях як снайпер, спрямовуючи та усуваючи російських військових. 13 листопада 2022 року під час успішної штурмової операції проти позицій приватної військової компанії “Вагнер” у районі Кременна, Сергій отримав травму від вибуху міни, в результаті чого втратив третину гомілки та стопи.
Олександр – 36 років з села Бондарі, Житомирської області. Його улюблені заняття рибалка та полювання. Має великий військовий досвід. Він служив в Антитерористичній операції (АТО). У лютому 2022 року Олександр мужньо повернувся до складу української армії. Під час бойового завдання наступив на протипіхотну міну, що призвело до втрати лівої кінцівки та пальця на правій руці.
Сергій, 36-річний житель Миколаєва, спочатку звільнився з Збройних Сил через проблеми зі здоров’ям після поранення в 2019 році. Але коли розпочалася повномасштабне вторгнення, його зобов’язання захищати свою Батьківщину змусило його повернутися на службу. Під час розмінування островів у Херсонській області, він отримав іншу травму наступиши на протипіхотну міну на острові Білогрудів. Перед війною Сергій насолоджувався активним способом життя, любив подорожувати, кататися на велосипеді та танцювати, особливо кізомбу. Незважаючи на труднощі, з якими він стикався, Сергій хоче відновити своє життя.
Олег, 35 років, він з Одеської області. Він має довгий військовий досвід, і в лютому 2022 року його прагнення захищати свою країну змусило повернутися на службу до Збройних Сил України. Коли він наступив на міну, це призвело до важких травм правої ноги і втрати кінцівки. Незважаючи на труднощі, які його спідкали, невпинний дух Олега веде його вперед, а його головна мета – повернутися до своїх товаришів з протезами і продовжувати боротьбу.
Гавриїл – 26-річний українець з Чернівців, який присвятив п’ять років свого життя проходженню служби в українській армії в Миколаївській області. Після закінчення військової служби вирішив стати артилеристом. Гавриїл щасливо одружений і пишається дворічною дочкою. Він любить рибалку та досліджувати гірські регіони під час своїх подорожей. Під час бойового завдання в Херсонській області, він трагічно втратив ліву кінцівку через міну, поставлену російськими загарбниками.
Ілля, 23 роки, народився в Хмельницькому. Він любить активно проводити дозвілля, водити автомобіль та рибалку. З 2017 по 2023 рік він навчався у Хмельницькому національному університеті, де отримав вищу освіту. З 2018 по 2021 рік він служив на контрактній основі у лавах Збройних Сил України. У 2022 році він добровільно приєднався до Збройних Сил України. Його поранили 8 грудня 2022 року.
Денису 30 років, народився в Кам’янець-Подільському, Хмельницькій області. Його сімейні корені пов’язані з історичною фортецею, яка відома по всій Україні. Завжди обожнював кіно та літературу. Він займається військовою діяльністю з 2015 року, приєднавшись після навчання. Очолюючи інженерний взвод у 36-й морській бригаді, він брав участь у антитерористичних операціях як на передовій, так і в різних регіонах України. Під час повномасштабного російського вторгнення, знаходився в Маріуполі та обіймав посаду заступника командира в морському піхотному батальйоні. Отримав поранення під час бою.
Сергій, 24 роки, народився у Хмельницькому. Перед військовою службою працював водієм доставки та охоронцем. Сергій насолоджується футболом, риболовлею, велосипедними прогулянками та смачною їжею з друзями. Його військовий шлях розпочався у школі, де він навчався у військовому ліцеї. Після чотирьох років навчання там, він підписав контракт зі Збройними Силами Україні та служив у Службі Охорони. Сергій перебував у зоні Антитерористичної Операції з 2019 по 2021 роках. Після відпустки в охоронній компанії “Тигр”, він повернувся до військової служби у 19-ому Окремому мотопіхотному батальйоні 21 квітня 2022 року. Через вісім місяців, поблизу Кремінної, він отримав поранення 8 грудня 2022 року.
Іван, 35 років, народився у селі Торговиця в Івано-Франківській області, в межах Городенківського району. Після закінчення школи навчався ремонту автомобілів, яким успішно займався до початку повномасштабного вторгнення. У нього були плани відкрити свій власний бізнес та він сподівається зробити це після війни. Він добровільно приєднався до Збройних Сил України, де його призначили до інженерних військ. Отримав травму у лютому 2023 року на полі недалеко від Снігурівки. Він планує якомога швидше повернутися на службу.
Сергій, 31 рік. Він розпочав кар’єру діджея у віці 13 років і продовжував до 2014 року. У 2014 році почав добровільно допомагати Україні проти російського вторгнення. У 2016 році приєднався до Української армії в складі зенітно-ракетних військ. Він служив півтора року, потім перейшов до розвідувального батальйону, де пропрацював три з половиною роки. Він покинув армію у 2021 році. З повним російським вторгненням Сергій знову приєднався до армії як снайпер 10 березня 2022 року. 13.08.2022 року його поранили в аеропорту Донецька біля Авдіївки. Його доставили до лікарні, де він перебував до виїзду до США.
Євген, 40 років, народився в Нікополі. Коли почалася війна, проживав у Ірпені. Зараз Євген розлучений, має доньку Христину, яка живе з ним і збирається вступати до університету. Раніше він займався проектуванням системи безпеки, любив бігати, гуляти в лісі та плавати. До початку повномасштабного вторгнення він працював інженером. Після, Євген призвався, пройшов навчання і приєднався до 81-ї повітряно-десантної бригади. 28 січня 2023 року він був поранений поблизу Кремінної.
Тарас, 45 років, народився в Тернополі, Україна. З відзнакою закінчив юридичний факультет у 2002 році та отримав ступінь магістра у фінансах у 2005 році, розширивши своє професійне знання ступенем магістра у управлінні соціальним розвитком. Його різноманітна кар’єра включає роботу консультанта народного депутата, підприємця та адміністратора в районі. Як відданий служитель громади, він відзначився як депутат Верховної Ради України, заступник голови обласної адміністрації та директор енергетичного сектора. Під час мобілізації, він присвятив себе військовій службі та обіймав посаду старшого розвідника-снайпера. Тарас є батьком чотирьох дітей.
Сергій народився 42 роки тому в Тернополі. Кілька днів тому він одружився. В цивільному житті він працював за кордоном в Польщі, обслуговуючи технологічні процеси. Після повномасштабного вторгнення він вступив до лав Територіальних оборонних сил як волонтер. 17 червня 2022 року він був поранений у нозі та отримав відкритий перелом руки внаслідок обстрілу танком біля Світлодарської ТЕС. 15 червня 2023 року під час контртерористичних операцій на півдні Запоріжжя він втратив ліву кінцівку внаслідок вибуху антособової міни. 15 вересня 2023 року йому було присуджено Державне звання “За мужність” 3-го ступеня.
Володимир, 41 рік. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну, був мирним громадянином. Він гордий батько трьох хлопчиків і доньки. Старший син служить у Збройних Силах України. Володимир має намір залишитися в армії як водій.
